Чому Мінагрополітики саботує реформу контролюючих органів

Сергій Глущенко вважає, що Держветфітослужба не може подолати африканську чуму

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - новий орган виконавчої влади в Україні.

Він створюється для того, щоб привнести цивілізовані правила у сферу держконтролю, змінити взаємовідносини між інспекторами та бізнесом, створити справжню європейську систему контролю на аграрному та продовольчому ринках.

Шанс спробувати себе у вирішенні таких складних професійних завдань спонукав мене залишити Міжнародну фінансову корпорацію і піти на публічну службу, як це зробив багато хто з представників бізнесу, міжнародних та неурядових організацій.

На посаду голови Держпродспоживслужби мене призначено у липні 2015 року. 2 вересня Кабмін затвердив положення про цей орган виконавчої влади.

Службу зареєстровано, затверджено граничну чисельність персоналу, підготовлено та обговорено з усіма зацікавленими сторонами структуру центрального апарату. Готовий до затвердження проект штатного розпису.

Ми опрацювали з Мінфіном питання фінансування служби у 2015 році. Відповідний проект розпорядження Кабміну знаходиться на погодженні в органах влади. Також ведеться активна робота з Мінфіном з приводу бюджету служби на 2016 рік.

Є рішення уряду про створення регіональних підрозділів служби, розроблено план з реорганізації територіальних органів для всіх відомств, що увійдуть до складу нових служб. Ми готуємося до конкурсів, щоб набирати фахівців. Тобто ми завершуємо всі передбачені законом етапи і переходимо до повноцінної роботи.

Як тільки ми наберемо 30% персоналу від затвердженої Кабміном чисельності, уряд прийме акт про можливість здійснення службою своїх повноважень. Цей документ - остання крапка у створенні нової структури.

Після його ухвалення я зможу взяти на себе відповідальність за діяльність органу влади, який складатиметься з кількох служб: Держветфітослужби, Держсанепідемслужби, Держсільгоспінспекції, Держспоживінспекції, Держцінінспекції, Пробірної служби та Держтуризмкурорту.

Це велике господарство. У 2014 році в ньому працювало близько 13 тис чиновників. Якщо ж рахувати співробітників ветеринарних лікарень, лабораторій, бюджетних установ, то вийде майже 70 тис працівників.

Я розумію людей, які місяцями працюють у стані невизначеності. Більшість співробітників зазначених органів демотивовані, багато хто отримує зарплатню із запізненням. Можливо, це робиться штучно, аби налаштувати людей проти нової структури. Отже, чим швидше буде завершена ця реформа, тим краще.

Природно, що з наближенням старту нової служби опір з боку старої чиновницької гвардії зростає. Найбільше він відчувається з боку Держветфітослужби. Вона є потужним інструментом впливу на аграрний бізнес, адже відповідає за видачу дозвільних документів при експорті та імпорті харчової та аграрної продукції.

Мабуть, це останній важіль впливу на ринок, який ще є у Мінагрополітики, тому воно намагається у будь-який спосіб утримати службу під своїм контролем.

Днями це міністерство перейшло в медійну атаку на Держпродспоживслужбу та на мене особисто. Всі закиди і звинувачення виглядають безглуздими, адже поки нова структура не стартувала, вся відповідальність за ситуацію лежить на міністерстві та Держветфітослужбі, яка йому підпорядковується.

Норма про те, що до створення нового органа свої функції виконують старі служби, зафіксована у кількох документах. Зокрема, йдеться про постанову Кабміну №1074 від 20 жовтня 2011 року, постанову Кабміну №442 від 10 вересня 2014 року та постанову Кабміну №871 від 28 жовтня 2015 року.

Якщо міністерство не вміє читати, то навіщо воно? Для розробки законопроектів та підзаконних актів? Але й на цьому напрямку нема особливих успіхів.

Аграрне відомство за рік не спромоглося затвердити підзаконні акти, як того вимагають прийняті закони. Приміром, 20 вересня 2015 року набув чинності закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо харчових продуктів".

Минув рік перехідного періоду, а з потрібного 21 акту прийнятий лише один. Це поставило виробників харчової продукції у незручне становище: закон діє, проте ніхто не знає, як отримувати дозволи і реєструвати потужності. Підзаконних актів, які деталізують вимоги закону, не існує, і коли вони будуть - невідомо.

Схожа ситуація склалася і щодо підзаконних актів до низки інших законів.

Закон "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною", який набув чинності 7 квітня 2015 року, потребує сім підзаконних актів, однак досі не прийнято жодного.

Закон "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини" вимагає 11 актів - прийнято лише два. Закон було прийнято у 2013 році, він набув чинності 9 січня 2014 року.

Отже, підзаконних актів, за розробку і прийняття яких відповідає Мінагрополітики, нема, сектор або некерований, або керується у ручному режимі.

Все це варте хіба що усмішки, якби бездіяльність міністерства та підпорядкованої йому Держветфітослужби не мала серйозних наслідків. На жаль, все складніше. Боротьба з африканською чумою свиней - АЧС, якою повинні займатися ці два органи, в Україні провалена. Розповсюдження вірусу вони не контролюють.

Нагадаю, з липня 2015 року спалахи захворювання почали фіксувати у Київській, Полтавській, Сумській, Миколаївській та Одеській областях. У 2015 році в Україні зафіксовано майже півсотні випадків недуги. Це удвічі більше, ніж у 2014 році, і тенденції до поширення зберігаються.

Внаслідок поширення епідемії вітчизняні виробники свинини зазнали збитків, які вимірюються сотнями мільйонів гривень. Точні суми стануть відомі після оприлюднення відповідної інформації профільними асоціаціями.

За попередніми оцінками експертів, тільки один спалах АЧС у селищі Калита Броварського району Київської області коштував щонайменше 170 млн грн. Таких випадків в Україні десятки. Крім того, ситуація вдарить і по кишенях людей: господарства зменшують поголів'я свиней, тож свинина дорожчатиме.

Через бездіяльність Мінагрополітики проблема масштабного поширення АЧС загрожує продовольчій та економічній безпеці України.

Незважаючи на це, організаційні висновки не зроблені. Жоден керівник Держветфітослужби не притягнутий до відповідальності. Складається враження, що Мінагрополітики приховує свою нездатність та неспроможність Держветфітослужби, яка йому підпорядковується, локалізувати епідемію.

Якщо керівництво Мінагрополітики не здатне впоратися з ситуацію, необхідно якнайшвидше повернути управління Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією Кабміну, віце-прем'єру або навіть прем'єр-міністру, створити спеціальну робочу групу при Кабміні, яка візьме на себе оперативне науково-обґрунтоване управління та контроль за локалізацією та подоланням епізоотії.

Натомість міністерство намагається реанімувати так звану форму 2 - документ, який видавався на будь-яку продукцію тваринного походження і був значно обмежений в дії у 2014 році після ухвалення закону №1193.

Бізнес та експерти довго боролися за обмеження застосування цього документа, який не мав жодної користі і лише шкодив підприємцям.

Мінагрополітики мотивує повернення "форми 2" необхідністю боротьби з АЧС. Насправді ж форма не може допомогти в цій боротьбі, оскільки при її видачі не робиться жодного аналізу щодо наявності вірусу АЧС. Це свідчить лише про бажання повернутися до корупційних схем з цим документом.

До того ж існування "форми 2" не відповідає законодавству ЄС. Якщо вона повернеться, виробники знову опиняться в невигідному становищі порівняно з конкурентами з інших країн. Кращим рішенням була б онлайн-реєстрація виробником товарно-транспортних накладних. Це дало б набагато більше користі.

Оскільки Мінагрополітики відповідає за боротьбу з АЧС, то, за його логікою, все робиться так, як треба. 3 листопада на засіданні колегії міністерство визнало результати боротьби Держветфітослужби з АЧС задовільними.

Присутнім було запропоновано звернутися до Кабміну з пропозицією… припинити реформу органів державного контролю, яка знаходиться на завершальному етапі.

Однак часи змінилися, і я не думаю, що відверте перекручування фактів, перекладання відповідальності, обливання брудом інших людей та боротьба за контроль за системою перевірок досягне своєї мети.

Впевнений, що процес створення Держпродспоживслужби невдовзі завершиться, і кожен почне займатися своєю справою. Міністерство - формуванням аграрної політики, а ми - створенням контролюючого органу, який відповідатиме вимогам ЄС і дозволить відмовитися від інспекцій, що асоціюються з корупцією.

Сергій Глущенко,
голова Держпродспоживслужби